Село в найдавніші часи
.jpg)
Серед дрімучих лісів, на лівому березі р. Стохід розмістилося мальовниче село Великий Обзир. Назва села може походити від визначення ,,оглядати навколо” (давнє ,,обзор”). Хоча село не дуже виділяється підвищенням, але у свій час воно контролювало дороги понад річкою Стохід. На схід від села є високий курган, льодовикового походження, названий досить екзотично – Мандзика(Мандзиха).
Місцевість біля села з давніх-давен була сприятливою для розміщення тут стоянок і приваблювала давніх мешканців краю. Таким чином, поблизу села зустрічається багато матеріальних слідів перебування давніх людей. Ці знахідки відносяться до часу волинської політичної культури (середина V тис.- поч. ІІ тис. до нашої ери). Зустрічаються знахідки (скребки, різці, залишки вістрів стріл, кам’яні сокирки), які відносяться до часів мезоліту, тобто налічують 11-8 тисяч років.
Перша писемна згадка про село за 1545 рік засвідчує досить велике поселення, яке було дароване великим литовським князем одному із своїх підданих – князю Л. Курцевичу.
У той час воно мало 40 димів (дворів) , в яких проживало 250 чоловік. Характерно, що 30 димів було лановим, тобто мали до лану земельного наділу (20-25 га) і платили князю по 10 грощів, а городники зі значно меншими наділами – по 2 гроші, та ще всі здавали мед і до 5 корців зерна. Таких налічувалося 8, що свідчить про досидь активні торговельні зв’язки.
Згодом Обзиром володіє Михайлова Свинюська, дочка Курцевича, подалі воно у власності І. Хрепицького, І. Бокія, С. Річицького та інших. У XVII ст. вся мастність Обзира з людьми переходить із волинських родину у польські руки.
В історії села багато спірних справ. Ще у кінці XVI ст. тривалий час розглядалася судова справа про порубку бортів, тобто лісових пасік, і винищення бобрів на межі обзирських володінь й угідь Мильцівського монастиря. Справа затягнулася, винних не знайшли. Населення Обзира зростало. У 1629 році у селі вже налічувалося 92 господарства і проживало 552 особи, що на той час було значним за численністю поселенням. Проте цей час характерний посиленням панщини, яка доходила до 5 днів на тиждень. Окрім того, селяни сплачували податі грошима і продуктами. Кріпак був фактично рабом.
Ще одна судова справа засвідчує про вкрай зневажливе ставлення феодалів до людей. Кріпаків і їх дітей вважали за худобу, яку продавали за бажанням власника. Так власник села Річицький у 1703 році подав скаргу на шляхтичку Маріану Браницьку, яка у свій час полюбила і вийшла заміж за селянина Мартина Станевича. З усього видно, що останній виділявся неабияким розумом і господарністю, оскільки був підстаростою в Обзирі, управляв місткостями пана в Стобихві і Верхах. Після того, як чоловіка не стало, Маріана забрала нажитого із ним сина, майно та виїхала. У зв’язку з цим Річицький вимагав, не дивлячись на те, що вона шляхетського стану, повернути йому сина, якого він вважає своїм кріпаком.
З часом втрачається значення посилення як досить розвинутого торгового пункту. На початку XVII ст. тут налічувалося лише 65 дворів, проживало 390 чоловік які обробляли 1040 десятин орної землі та користувалися 520 десятинами сіножатей. Про стан селянства на початкуXIX ст. свідчить їх скарга на шляхтича, який взяв в оренду село і землі. Від примушував селян працювати цілий тиждень на нього, здавати як ренту гроші, мед, м’ясо, масло, ткацькі вироби. Якщо хто не з’являвся на роботу, то слуги орендатора, - писали селяни, - „ламали двері, вікна, майно, забирали все краще”. Опріч всього поселення зростало. Ще у XVI ст., твердить історик О. Цинкаловський, був відомий присілок Обзира на другому березі р. Стохід. Згодом його назвали Новосецями. Щоб підкреслити давнішню спільність нових поселенців, у 1825 р. Обзир називали Великим, а Новосельці – Малим Обзиром. Після інвентарної реформи 1848 р. селяни Обзира користувалися 1912 десятинами угідь, значну частину яких складали чагарники і болота, а місцева поміщиця мала понад півтори тисячі десятин орної землі та ближчі лісові масиви. В описах сучасників зазначено, що у XIX ст. у селі було багато великої рогатої худоби – волів і корів, яка в основному розводилася на продаж, і на цьому селяни добре заробляли. Раніше біля села Великий Обзир були великі хвойні ліси, але у кінці позаминулого сторіччя їх нещадно вирубували і вивозили за кордон.
За переписом 1909 року у В. Обзирі було 187 дворів, 1287 мешканців. Працював водяний млин, який щорічно перероблював понад 5 тис. пудів зерна. Також була водяна лісопильня. В центрі села знаходилася державна горілчана крамниця.