Великий Обзир у роки Першої світової війни
Жителі В. Обзира дуже постраждали у Першу світову війну. Перед австрійською окупацією села, важким тягарем для селян було їх залучення на тилові окопні роботи. Особливо обтяжливими для людей були реквізиції. Змушені були здавати державі худобу, фураж, надавати підводи для перевезення вантажів. Ще тяжкі часи для жителів села В. Обзир настали тоді, коли російські війська, весною 1915 р., почали відступати на схід. Відступаючи, російське військо нищило все на своєму шляху і насильно зганяло населення, примушуючи його втікати у східні губернії України, вглиб Росії, Туркестану. Жителів села В. Обзир доля закинула в Курську губернію. Йшли вони цілими сімействами з війтом на чолі, тягнучи за собою коней, корів і той скарб, котрий встигли захопити. Вони чекали, що, прийшовши на нові землі, будуть там бажаними гостями, так, як їм обіцяли діячі москвофільського руху. Звичайно, їх чекало глибоке розчарування. Пристанища їх ніхто не давав. Вони змушені були бродити ватагами по 3-4 тисячі чоловік. Діставшись до місця призначення, їх ізолювали від місцевого населення, оточивши військами. В жахливих санітарно-гігієнічних умовах, разом із худобою під відкритим небом змушені було проживати біженці. Дуже багато людей гинуло від інфекційних хвороб, зокрема тифу. Питної води не було, навіть для їжі використовували дощову воду із калюж. Не було дров для того, щоб зготувати їжу і обігрітися. Спали під відкритим небом і в дощ і в холод.
Ті люди, що залишились в селі, опинились не в кращому становищі. Село попадає під айстро-німецьку окупацію. Селян силоміць заставляли копати окопи, будувати бліндажі, в них забирати худобу, майно.
4-6 червня 1916 р. російська армія під командуванням генерала О. Брусилова прорвала австрійський фронт і змусила війська противника відступити на лінію річки Стохід. В такому положенні фронт протримався до середини 1917 р., внаслідок чого, прилегла місцевість, в тому числі с. В. Обзир, була майже цілком знищена, через жорстокі бої. Відлунням тих тяжких років є залишки австрійських і німецьких укріплень. Німці, з боку села, по річці Стохід будували через кожні 100-200 м. укріплення – бліндажі, які між собою з’єднувалися окопами або підземними ходами. Найбільше інженерних оборонних споруд було на двох пагорбах – Мандзисі і Ковалівці.