Село у повоєнний час
У повоєнний час розпочалася відбудова села. Із землянок люди переходили у побудовані хати. Настав час колективізації. У районній газеті від 17 лютого 1948 р. зазначено, що у селі 68 дворів об’єднано у колгосп, який очолив С. А. Гетьманчук. Сама колективізація проходила під тиском, шантажем і залякуванням селян. Продуктивність господарства у перші роки існування була низькою. Колгоспники за свою працю нічого не отримували і змушені були відробляти трудодні. Починаючи з 1949 р. було прийняте рішення, щоб видавати аванс на наступний рік – кілограм зерна на трудодень – умовну міру праці селянина. Цього було дуже мало, щоб вижити. З села починає тікати молодь. Щоб цьому перешкодити влада приймає рішення не видавати необхідні документи селянам. Фактично селян закріплювали за своїм місцем проживання. Добробут селян поступово почав налагоджуватись починаючи з 70х років.
У різні пори керівниками колективного господарства були С. Є. Дрегель, П. Ф. Ткаченко, П. Р. Заєць, С. Г. Мельничук, О. Г. Заєць, Ф. С. Гетьманчук, Д. А. Парфелюк, В. П. Приходько, І. П. Ярошук, В. Я. Турчик, О. В. Нахилюк. У кінці ХХ ст. КСП „Україна” реформовано в СВК „Україна”. Налічувало господарство: тракторів-7, зернових комбайнів-4, вантажних автомобілів-6. В 2003 р. СВК „Україна” припинило своє існування. У звітах 1946 р. значилося, що у сільській раді налічувалося 3536 га землі, у тому числі 1059 га орної. У 2000 році територія сільських угідь становила 7646 га з них орної землі – 804 га, угідь – 1588 га. Обліковано 241 двір. 2000 р. у Великообзирській сільській раді населення складає 869 чоловік, у тому числі в с. В. Обзир 718, з них 368 жінок, 350 чоловіків. Тут проживає 162 дітей віком до 14 років, від 15 до 17 років – 27, налічується 266 осіб старших працездатного віку. Також статистика свідчить, що в селі є 204 сім'ї і 44 одиноких. У 1945 р. головою сільради був В. П. Парфенюк. У різні часи її очолював С. Г. Мельничук, С. М. Грачов, О. Г. Заєць, К.К. Бабич, М. В. Будько, Г. С. Гилюк, Н. В. Ващук, Н. П. Кистенюк, В. Я. Хомик, О.Н. Токарчук. Нині сільським головою є В.П. Смолярчук.
У селі в 1848 році було засноване, як тоді називали, однокласне училище. Початкова трикласна школа діяла з 1933 року. У 1946 р. у селі була семирічна школа, директор Л. М. Гублєєва. У 1947 році у школі працювало 11 вчителів. У 1966 налічувалося 316 учнів. З 1952 року школа стає середньою. Нині школа займає приміщення у двох будинках. У них 10 класних кімнат. Загальна площа приміщення 1150 кв. м. Навчається у школі на кінець 2013-2014 навчального року 92 учні, з ними працює 25 вчителі. Директором школи Ю. М. Босак. Працюють у закладі визнані педагоги Ніна Костянтинівна Люшик, Світлана Степанівна Снопик, Ніна Трохимівна Турчик, Віктор Олександрович Поліщук. Виховали багато поколінь дітей ветерани вчительської справи Олександра Йосипівна Поліщук, яка нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, Марія Агафонівна Глущук, Іван Тимофійович Набруско, Ганна Захарівна Данилевич, Тетяна Карпівна Гетьманчук та інші.
Районна газета ще в червні 1947 р. відзначила успішну роботу вчителя неповної середньої школи А. С. Антонюк.
У 1987 році в селі відкрився дитячий садочок. Завідуючим в ДЗ у різні часи були Оліщук Н. С., Ілляшик Ю.І., Нахилюк О. В. В даний час роботу садочка призупинено.
Із В. Обзира вийшли відомі люди. Так, уродженець села, який став професійним журналістом, Віктор Іванович Набруско у кінці дев’яностих років минулого століття призначений президентом Національної радіокомпанії України. Працював головою колгоспу і головою сільради колишній фронтовик П. А. Михальчук. На космодромі „Байконур” 26 років служив нині підполковник запасу В. В. Говорецький, який як енергетик брав участь у запусках майже трьохсот ракет. Марія Василівна Бурко була однією з перших трактористок, працювала головою сільради. Анастасія Степанівна Гилюк зазнала каторжної праці в Німеччині, у селі була ланковою. Ще у 1946 році відкрито лікарню в конфіскованому будинку. Також використали для цього приміщення колишнього поліцейського постерунку, де в роки війни був госпіталь. У лікарні працювали терапевтичне, педіатричне, пологове відділення. У 1969 році побудоване нове приміщення площею 402 кв. м. Проте у 1996-1997 рр. лікарня практично не працювала. Але завдяки клопотанню мешканців вона відновила свою роботу. 19 серпня 1999 р. в селі відкрилося приміщення дільничної лікарні, яка обслуговує жителів ближніх сіл, досить віддалених від районного центру. До початку 80х рр. в селі працювала пекарня, яка забезпечувала хлібом В. Обзир і ближні села. Якість хліба цінувалася далеко за межами району.
1940 р. в селі організована хата – читальня. У 1946 р. районна газета повідомила , що місцевими аматорами поставлена виставка „Дівчата”, яку подивилися навіть жителі навколишніх сіл. Згодом, 1949 року тут збудовано і відкрито клуб, про що у серпні повідомила районна газета. 1951 року вчителька Н. Цапенко поставила 5 вистав.